December 2nd, 2011

(no subject)

Вони поїхали, залишивши свої будинки. І теперішнім мешканцям, котрі заселилися, і на думку не спадає, що за дивні равлики-павлики залишили ці кручені, понтові хатки у середмісті з колонами, химерами і  скульптурами а-ля старий Рим. У тих поколінь не залишилося тут власності, але вони встигли поцілувати своє місто. І ще деякий час висилали йому свої повітряні поцілунки. Коли місто цілують, у ньому створюється певна атмосфера. Не хочеться  створювати міф, у Чернівцях жили по-різному: страшно, некрасиво, дотепно, винахідливо, трагічно, жорстоко. Все було, але ж і цілували... Ці уривки з чернівецьких газет 30-х радше стирають глянець (так і вибирав), аніж створюють міф, проте атмосферу, на мій погляд, передають... http://buknews.com.ua/page/potsilovane-misto-chtyvo-dlya-uikendu.html