Андрій Бондаренко (andy_travelua) wrote in gr_czernowitz,
Андрій Бондаренко
andy_travelua
gr_czernowitz

ПУТИЛА – столиця Буковинської Гуцульщини

Районний центр ПУТИЛА розкинувся на багато кілометрів уздовж вузької долини однойменної річки, вбираючись на гірські схили дерев’яними гуцульськими хатками та сучасними корпусами нових будинків.



Поселення вперше згадується у 1501 році, як Сторонець-Путилів, поряд з іншим населеними пунктами, які польський король передав Іону Теулулу за укладання мирного договору між Польщею та Молдовою. Сучасну назву містечко отримало у 1949 році.







Всі визначні пам’ятки Путили компактно розташовані у її центрі. Більшість з них пов’язана з життям та творчою діяльність «буковинського кобзаря», видатного українського письменника Юрія Федьковича. Тут письменник народився, тут він створив одні з найкращих своїх творів. Про свій рідний край він писав так: «Немає й немає світу прекрасніше, ніж гуцульські гори». Захоплюючись його історією, Федькович оспівував у свої творах мужність і хоробрість Лук’яна Кобилиці, Олекси Довбуша і його опришків.




Садиба родини Федьковичів знаходиться у самому центрі села ліворуч від головної дороги. Первісний дерев’яний будинок садиби, в якому народився й виховувався майбутній великий письменник, був збудований ще наприкінці ХVІІІ століття. У післявоєнні роки на місце садиби Федьковичів, що згоріла, побудована нова, де розмістився літературний музей письменника, а у 1974 році відтворена і сама садиба.




Родинна хата Федьковичів є типовою гуцульською дерев’яною хатою, трохи подовженою за звичайні, без додаткових прибудов. Є тризрубною в плані, побудована з ялинових зрубів, і складається з сіней та двох кімнат: маленької житлової та великої світлиці.




Сьогодні садиба Федьковичів є справжнім етнографічним музеєм Гуцульщини. Його експонати, однотипні з оригіналами, пронизані гуцульським народним духом. Тут можна ознайомитися з національними костюмами, побутом, основними видами гуцульського мистецтва від дерев’яного різьбленого начиння до архітектури житлового будинку.




Біля садиби залишилася криниця, воду з якої пив сам Федькович, напроти входу до музею – його бюст.




А у 2004 році біля будинку міської ради встановлено пам’ятник величезний пам’ятник письменникові, сидячому на лаві.




Поруч з садибою на відкритому рівному місці підвищується дерев’яна Миколаївська церква, яка є домінантою центру Путили. Церква зведена у 1885 році частково за кошти все того ж Юрія Федьковича, який до того ж виділив земельну ділянку для її побудови.




Церква є типово буковинським триверхим храмом. Ще пару років тому вона виглядала симпатичніше за своїх сусідів з довколишніх сіл: стіни її справді були дерев’яними, не пофарбованими, і дерево виглядала приємно і свіжо. Нещодавно стіни пофарбували у блідно-жовтий колір.
Церква має прямокутний у плані бабинець, квадратну наву та гранчастий вівтар, перекритими трьома майже однаковими верхами, середній з яких трощи вищий і стрункіший за інші. До нави з обох боків прибудовані притвори гранчастої форми, що придає храму майже хрещатий вигляд.




Двоярусна дзвіниця, стіни якої також вкриті свіжим деревом, а шатровий верх – бляхою, гармонійно доповнює церкву і складає разом з нею цілісний храмовий архітектурний ансамбль.




Біля церкви:




У центрі Путили збереглися декілька старих віл початку ХХ століття – помешкань багатих жителів містечка. В найгарнішій з них, одноповерховому будиночку з башточкою у стилі модерн, розташувалося приміщення районного відділення Державного казначейства України:




Значно скромніший будинок праворуч зайняв районний суд:




Одна з найкращих дерев’яних віл дісталася Пенсійному фонду:




Районний відділ земельних ресурсів «відхапав» дерев’яний будиночок поскромніше:




Виявляється, що у бляху одягають не лише церкви. Вілли теж. Ця побудована вже за совітів. 1951 рік:




Це одна вілла в самому центрі, окупована «Ощадбанком»:




Взагалі, прогулятися по центру Путили дуже приємно. Зачаровує охайна набережна – явище незвичне для райцентру.






З місточків можна годинами дивитися на бурхливі води Путилки:






В самому центрі Путили – дитячі атракції. Проте, вид центральної частини містечка псують зведені в совковому стилі будинки райдержадміністрації та Укртелекому:




Хто хоче побачити шматочки справжньої Гуцульщини, варто прогулятися до околиць Путили, забратися на навколишні пагорби. Тут багато як деревяних, так і сучасних гуцульських хаток. Ну і, звичайно, види містечка і довколишніх гір не залишать вас байдужим.











При в’їзді до Путили з боку Вижниці знаходиться памятка природи Тораківська стінка – геологічне відслонення на схилі берегу річки Путила:






На виїзді з Путили у бік Вижниці. На задньому плані – дерев’яна церква в селі Тораки:




До всього написаного слід додати, що кожного року, починаючи з 1967 року, в останню неділю травня на місцевому стадіоні «Карпати» проходить яскравий гуцульський фестиваль під назвою «Полонинська варта», присвячених проводам на полонину. Про цьогорічний фестиваль – наступний репортаж.
 
Tags: bukovina
Subscribe

  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 4 comments