Важко сьогодні повірити в те, що 5 – 6 століть тому Шипинці були столицею адміністративного утворення, що займало територію майже всієї сучасної Чернівецької області, і називалося Шипинською землею. Шипинська земля виникла після розпаду Галицько-Волинського князівства у кінці XIII століття й існувало до середини XV століття, тобто до утворення Молдавського князівства. Вперше ця назва згадується у 1359 році польським істориком і дипломатом, католицьким ієрархом Яном Длугошем у зв’язку з походом короля Казимира у Молдавію, а в останній раз – у 1444 році у роботі румунського історика Гурмузакі «Documente privitoare la istoria Românilor» 1874 року. Адміністративно вона поділялася на три волості: Цецин (територія сучасних Чернівців та на схід від них), Хотин та Хмелів (біля села Карапчів Вижницького району). Адміністративним і торгівельним центром були Шипинці, які досягли свого розвитку завдяки тому, що через тодішню столицю проходив торгівельний шлях з Львова до Сучави, та великим ярмаркам, на яких торгували худобою. Шипинська земля мала автономію із власною самоуправою, яку було ліквідовано у середині XV Молдавським князівством. Відтоді ця територія отримана назву Буковина, яка збереглася до цього часу. З історію Шипинської землі, а також з матеріалами археологічних розкопок часів трипільської культури можна ознайомитися у народному музеї, що знаходиться в сільському палаці культури.
Окрасою села є мурована безкупольна церква Різдва Богородиці 1812 року, збудована коштом поміщика Мирона де Костіна – власника Шипинців. Церква типово буковинська, тридольна, з бароковою дзвіницею над бабинцем. Накрита високим скатним дахом, вкритим черепицею. Фасади церкви відрізняються м’якою пластикою стін, які завершуються декоративними виступами в верхній частині з невеликих ніш і рядом цегли, що укладена під кутом до поверхні – традиційним мотивом місцевої архітектурної школи. На подвір’ї серед інших поховань є надгробки представників шляхетної родини де Костін – одного із впливових родів австрійської Буковини. Неподалік від церкви збереглися залишки графського парку, серед якого колись стояла садиба поміщика – фундатора храму.
